Ти лиш мій - синьоокий демон світла,
Ти - ангел ночі із серцем вогняним,
Ти - Майстер з іменем мені фатальним.
З весни я Маргаритою розквітла!
У сиву осінь Шлях Молочний в'ється,
То стіл зірковим стільником* накрито,
На ньому місяця Грааль налито,
І напій той, із вуст твоїх лиш п'ється!
Під розсипами небесних світлячків
Ми розпікали цілунками тіла,
І пристрасть між нас напругою гула,
І розщепила на тисячу світів!
В обіймах ніжних ніч вже добігала,
Відкоркував хмарки і спінив зорі
У келихах світанку бірюзових,
З яких розлуки трунок допивали!
На самоті мені мовчать не сила,
Філософський камінь душу вже зігрів,
Що дарував ти у одному з світів.
То ж осінь у катрени золотила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568388
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2015
автор: олена гай