[i] [b] [color="#e62020"] Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''[/color][/b][/i]
[i][b][color="#4152c4"]Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з-пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
18. 10. 1994 року. Варіант І. Радохліба
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2015
автор: Янош Бусел