Депресія удавом
Розчавлює життя
І байдуже, чи слава,
Чи повне забуття.
І бачимо лиш холод,
Невдач переполох,
Мов не було ніколи
Тепла і перемог.
І важко учепитись
За смислу волосок,
Щоб знову щось творити,
Ступати далі крок.
Та раптом сонце бачиш
Між березневих хмар,
Як пролісок терпляче
Руйнує бруду шар.
І все заради тебе,
Для вічності буття,
Тому вставати треба,
Хапатись за життя.
Бо й ти в життєвім святі
З’явився недарма,
Тож мусиш вириватись
З депресії ярма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568133
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2015
автор: тарпик