Двадцять років…

Двадцять  років…

Двадцять  років  і  пива  не  пив,
Не  гуляв,  щоб  вона  не  тужила.
І  хоч  як  на  руках  не  носив,
З  юнаком  мені  зрадила  мила.
Рвала  розум  і  душу  печаль,
Серце  билось,  мов  після  причастя,
Як  не  тяжко,  а  все-таки  жаль,
Що  згубила  вона  наше  щастя.

Приспів

Вся  змарніла  ураз,  вся  звелась,
Коли  вперше  його  десь  зустріла
Та  грайливо,  без  слів,  віддалась,
Від  спокуси  в  обіймах  згоріла.
Наплювала  на  все:  на  любов,
На  страждання,  на  віру,  на  душу
І  нуртує  у  відчаї  кров,
Бо  змиритися  з  долею  мушу.

Все  ще  пам`ять  ятрить  почуття…
Хто  направив  її  на  розлуку?
Та  не  буде  уже  вороття,
Аби  знову  прийнять  таку  муку.
Пройде  час,  всі  образи  зітру
І  вона  ще  повернеться,  знаю,
Але  сили  в  собі  віднайду,
Щоб  сказати:  „Я  іншу  кохаю!”

Приспів

18  червня  2009  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2015
автор: Микола Паламарчук