Знов у зоряний простір, учора, я раптом,зайшла...
Коливався, тремтів він, неначе, в знемозі,
Твого серця струна, поманила, кудись повела,
Мою душу роздягнену, кинувши, тут на порозі.
Залишила вінок, що сплела з потаємних думок,
Нишком пам"ять вкривала, забравши до схову.
Із перлин та зірок, назбирала намиста разок,
Споглядала,зітхала, втрачаючи мову...
Знов у зоряний простір, учора, я раптом,зайшла, -
Позолотою люстра, то - місячне сяйво.
Грала ліра божественно... манна небесна пливла.
У долоні збирала росу, всі слова були зайві.
Насторожено тиша мовчала, а приспана мить,
Не помітила навіть шаленої пристрасті пломінь.
Мені Мойра шепнула, що біль мій, ось-ось відболить,
А надію поверне малесенький сонячний промінь....
20.03.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567973
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 20.03.2015
автор: Лина Лу