Час лине з величчю подій,
Йде чергування дня та ночі.
Від неоправданих надій
Завіса темряви на очі.
Немилосердно ті роки,
Думками в погляді летіли.
Як час ми той не зберегли,
І що могли, те не зробили.
Дається часу обмаль нам,
Де відлік кожна б'є хвилина.
Живемо тут, а серце там,
Де мати з татом, батьківщина.
Як журавлі летіли ми,
Шукаючи тепла у світі.
Кричали світові ПРИЙМИ,
Серця недугою омиті.
З дня в день проходило життя,
Так й не знайшовши щастя в світі,
Батьки пішли вже в небуття
Ми розучилися радіти.
Не спи людинонько, не спи!
Та не кидай ти край свій рідний.
Батьків своїх ціни, люби.
Тоді й життя ти будеш гідний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567859
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2015
автор: Аліна М.