Невимовний біль і смуток у душі,
Бо так нелегко без рідної душі.
Гіркий присмак осінньої самоти,
А моя душа кричить: "Прости".
Прости за те що ти ще в голові,
А очі мої безмежно німі.
Ти був і зник,як марево вісні,
А я ще дякую нашій весні.
Без тебе світ вже не такий,
Не та і я, і ти не ти...
Як скажеш -відпущу,захочеш-збережу
У серці через роки я пронесу
Ті почуття,що так палали у очах,
А зараз тільки вітер свище у серцях.
Я тобі віддам любов свою без жалю!
Ось так безмежно я тебе люблю...
01.10.2014
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2015
автор: TinTinch