мої панічні атаки повільно рватимуть його душу,
щоночі я прокидатимусь на холодній липкій подушці,
він сидітиме збоку, втупивши погляд в стіну
і крутитиме наче веретено думку: "я її все ж покину,
я її покину і будь що буде,
не мій клопіт, не мій біль, не моя провина,
що чорною ниткою доля закрутила в морський вузол
наші тонкі вуста, наше волосся, бліді руки,
любов знайшлася, відбулася, забулася.
я її покину".
він мене покине, залишить мене одну,
як в той день, коли вихопив наче з виру - з натовпу,
мої сни відчувають гіпоталамусом - судний день прийшов,
я наче вбивця виходжу на дерев'яну плату,
якось зранку прокинуся на твердому пом'ятому ліжку...
а він -
він мене вже покинув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567685
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: hidden helena