Дивовижна,як запах трави,
Невловима,але завжди присутня.
У латаній-перелатаній торбині мого серця
Живе Авалон її жаданих очей,
Але будь я хоч тричі венеціанським купцем
Любов нізащо і ніде не купиш,
Як не купиш і щастя.
На дурняк приходить лише сліпа правда
І невибаглива смерть,
Та й ті здебільшого чомусь розминаються
І кожну з них,як не дивно,
Ще треба заслужити.
Авалон-міфічний острів чудес із кельтських легенд.За переказами саме там викували меч короля Артура.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567550
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Той,що воює з вітряками