*

Перед  першими  плодами  ночі  
Безсонності,  безсловесності
Я  давала  собі  обітницю  -  не  писати  про  те,  що  не  сталося.
Я  давала  собі  обітницю  більш  ніколи  сюди  не  ридати.
Та  слова,  мов  голодні  леви:  гарчать  і  кусають  крізь  грати
Я  любила  пускати  крізь  пальці  -  біль,  чуття  -  й  вони  ринули  в  воду,
Серафими  шуршали  гріхами,  поки  я  втіляла  природу
у  жахливі  римові  рядки.
Вкотре  бачачи  зеркало  сну,  у  ночі  у  снах  відбиваючись  
я  згасала,  мов  свіча  у  пітьму  з  кожним  подихом  поринаючи,
                                                                                                                                     завмираючи.
?
Я  не  знаю  яке  питання  у  бажаннях  моїх  визріває
Мою  душу,  мов  спалах  безумства,  вже  давно  психіатрр    шукає.
Як  молитися  богу,  якщо  в  пустоті  
Перверзії,  прокрастинація?
Як  задати  питання  чому  перед  мною  ридає  нація?
Яку  відповідь  дати  чайнику?
Чай  чи  кава,  чи  безодня-втрата?
Як  вибрати  уночі  ,  вистрибуючи  через  вікна-грати?
Перестрибуючи  через  балкони,
перони,
вагони,
вокзали.
Залишатися  одному  в  безмежному  до  болі  в  зіницях  чорному  залі.
Як  винайти  питання  і  вирішити  проблему?
Розрубати  гордіїв  вузол  і  вирішити  дилему?
Залишити,  розверзнутися,
кинутися  і  бігти.
Від  балконів,  перонів,  вокзалів,
балетів,  кіно,  оперет,
і,  головне,  від  чекальних  залів.
Закреслити  все  написане,  розірвати,  спалити,  знищити
Вибілити  коректором,  застрелити  всевишнього.
Стоптати  ночами  світ,  розверзаючи  землю.
Злетіти  і  стати  невидимим,  мов  трибог  .

Стрибати  вогнем,  спалюючи  все  видиме  і  невидиме.
Й  під  кінець  спалити  слова  а  за  ними
і  левів  і  грати
і  гармати  і  кулі  із  сталі  кулемети  гранати  і  ГРАДи
Але  перше  слова  як  виновників.

Написане  стало  сталим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567487
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: La_Ra