Стiлець мрiй
випав з пiд нiг
але петля невдач
вже обвела мою
шию.
Всi свої поганi вчинки
душом не змию
I як задовольнити повiю
життя,
не маю уяви.
Я буду, як Українка
без надiї сподiватись
i камiнь важкий
на гору нести.
Все вийде, я вiрю.
Лиш коли поруч,
стояти будеш ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567478
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Руслан Бродський