Книжки стояли на полиці,
І кава майже закипала.
На підвіконнику - синиці,
Одна із них чомусь упала.
У пташки зламане крило,
Не зможе більше полетіти.
Усе це сталось так давно,
Їй серце треба розігріти.
Та раптом вікна відчинили,
Мале дівчатко писк почуло.
І в усі дзвони задзвонили,
Маля синичку пригорнуло.
Дитяча щирість меж не має,
У них завжди весна існує.
Хто душу з янголом єднає,
Пташиний клекіт теж почує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567437
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: Sindicate