У полі ромашки хилились…
Десь сяяли мамині очі…
Щоранку за мене молились
І плакали гірко щоночі…
Ті очі, немов ангелята,
Мене супроводжують всюди:
Спокус в цьому світі багато,
Оточують різні нас люди…
О доле, чому так жорстоко
Ти маму мою обділила?..
Врослася корінням глибоко
І серце журбою обмила…
Печаль посріблила їй скроні,
Мереживо зморшки гаптують…
Лиш квітами пахнуть долоні,
Немов плину часу не чують…
Заплакані очі цілую
І зморшку, де бігла сльозина…
Ромашки я Вам подарую…
Простіть за все, нене єдина!..
У полі ромашки збираю,
Цілую їх ніжно сльозами
І щиро у Бога благаю
Здоров'я і щастя для мами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567283
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2015
автор: РОЯ