Не вороги розбили серце люто,
і не страждання, що від них терпів,
розбили ті, з ким в день незгоди й скрути
хрест страдницький жертовно я носив.
Нещасть гірких я чашу, мовчазливий,
до уст моїх повільно притулив,
і не жалійся, душе гордівлива,
на жереб лютий, що життя згубив.
Стійким я буду. В серці маю силу,
котра стає міцнішою в біді.
Від вас я, друзі, в муках почорнілий,
жду милості. Мій дух слабкий тоді,
коли продажність ваших душ зотлілих
сміється наді мною в ворожді ...
Константин Величков
Цариградски сонети Сонет XII
Сърцето ми сломиха не вразите
и не теглата, що патих от тях,
но тез, с кои в денят на изпитните
кръст мъченически понесъл бях.
На бедствията чашата горчива
до устните си волно аз допрях
и не роптай душа ми горделива
против жестокий жребий, що избрах.
Ще бъда твърд. В сърце ми има сила,
коя в бедите повече крепней.
От вас, другари, в своите патила
пощада искам. Моят дух слабей,
кога измяната с душа унила
съзра в лица ви грозно да се смей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566976
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.03.2015
автор: Валерій Яковчук