Зиму змили дощі, засвітились бруньки,
Журавлі повернулись з далека,
Поховались у воду низькі береги,
По яких ходять знову лелеки…
Всі берези в сльозах, прилетіли шпаки,
Хмари стали біліші – не сірі,
Почали нереститись якраз щупаки,
З норок вилізли сонні ще звірі.
Прокидається край, гомонять вже гаї,
Зеленіють хліба гріті сонцем,
Це найкраща пора, яка є на землі,
Бо прикрасить життя новим танцем.
Саме красна весна – це кохання пора,
Поцілунки, як смак медуниці,
Та найбільше радіє весні дітвора,
Якій вдома тепер не сидиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566814
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Віталій Назарук