Я знову на могилі у батьків,
Прийшов поговорити, поділитись,
Хоч вже давно я також постарів,
Та пам’яттю повинен освятитись.
Все розповісти про своє життя,
Про негаразди , про своїх внучаток,
Це перша сповідь, я батькам – дитя,
Роки йдуть до кінця – це ж не початок.
Вслухаюся у тишу і мовчу,
В думках перебираю дні і ночі,
Своє життя я заново учу,
Слова батьків пригадую пророчі.
Приходьте на могили до батьків,
Із ними треба й нині говорити,
Ви помоліться, як бракує слів,
Приходьте! Їх немає, а вам жити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566799
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Віталій Назарук