Крешуть іскри громовиці,
Чистять зброю юнаки.
Соколяти бруднолиці
Стисли міцно кулаки.
Добровольцями найперші
Записалися до лав.
Все минуле досі стерши,
Утворили свій анклав.
Знають, може, це останній
Буде їхній смертний бій.
Та не звикли на дивані
Відмовлятися від мрій.
Крок за кроком до мети
Марширують хлопці –
Поховалися чорти
В зірчастій коробці.
У хорунжого в руках
Майорить надія:
Чорне – то ворожий страх,
А червоне – дія!
Ось зітнулися в бою
Кріси і гармати.
На кривавому балу
Будем, браття, грати.
Україна, земля рідна,
Горить під ногами,
А діброва доки видно
Вкрита ворогами.
Їх ганьба, то наша слава,
Слава Україні!
Наша справа – права справа,
Море у краплині.
Вечір тихо опустився –
Заховав недолю.
Поховали тих, хто бився
За Вітчизни волю…
15.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566765
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.03.2015
автор: Олександр Подвишенний