Мені хотілося б довіку відчувати,
як теплий вітер дихає піском...
Як тишу рвуть слова в пустій кімнаті,
як сонце ділиться своїм теплом...
Так я живу, я дихаю, я знаю,
Я падаю, я плачу, але ж я живу...
І прийде час,коли дійду до краю...
Я гляну в небо і полину в синяву....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566602
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Тала Білокінь