Не спізнилась! Побачила сонце,
Як за ліс тихенько сідало;
Йому хмарка була охоронцем,
Щоб воно ненароком не впало.
То підтримає, то закриє,
То крилом прикриє зверху.
Кольорами небесними мріє,
Відбиваючи світла ехо.
Докотилося потихеньку,
Та й за ліс лягло спати.
Відпочинь собі, серденько.
Дуже рано треба вставати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566592
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Едельвейс137