Смеркається,
Сьогодні вже закінчується день.
Дасть початок він іншому початку.
Не забувається,
Тому згадаю ,шо люблю і як сумую.
Невидимо тужу і як я плачу,а з тим
Мандрую...
Дорогами пам"яті своєї із сьогодні
І ,як завтра, все для мене повториться.
Насниться
Знову той же сон з тобою
І ролі ж ти ,любов моя,не поміняв.
Наздогнав
Ти любов мою і вона тобі програла,
Таки здалася і в коліна впала.
Засумувала.
Та сум свій вітрові подарувала .
Дивилась в очі тобі моя любов і,
Поборов
Таки ти віру в гірше,а
Любов мою таки підняв.
Обняв
Своєю теплою надією душі
І правдою очей своїх.
Прогнав
Лихо ти за небокрай за ті ,оно, поля.
Їм не місце поряд з нами.І ось...
Доля
руки любові, вже на двох одній,
міцно нитками щастя зв"язала.
Обіцяла
Зберегти віру,надію й любов,
А все інше вітер зборов.
А біду сонце спалило...
Полохливо....
Та це вже завтра...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566524
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2015
автор: Маргарита Цемох