Були раби, століттями раби,
Хліба ростили навіть у кайданах,
За волю України полягли,
Від Володимира до гетьмана Богдана.
Хоч мали волю, та лягли в степах,
Ходили і на турків Візантії,
Завжди в народу був тернистий шлях,
Зі всіх сторін ворожий вітер віяв.
Та й нині наче вільні, та раби,
Бо знову з півночі до нас прийшли сусіди,
Розвозять по домівках знов гроби,
А ворог суне, наче озвірілий.
О, Господи! Допоможи нам знов…
Щоб ми не знали хто такі раби,
Замість війни нам подаруй любов,
Благослови, щоб ми були людьми!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566296
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2015
автор: Віталій Назарук