Коли береш у руки ножа,
Немає сенсу-є тільки жаль,
є тільки сталь і малодушний дух
І гасне віра...і сідає слух:
З найвищого даху
Усупереч страху
Зриваєшся в прах і пух.
Відкриті душі-не відкриті вени:
Завжди можна залатати коли що,
Хоча простіше кинути знамена
І загорнутись у небесний шовк.
Але чи будеш від того собою,
Але чи станеш насправді живим,
Чи зможеш підійнятись над юрбою
Своїх страстей безумний пілігрим?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566041
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Той,що воює з вітряками