***

О,  як  люблю  вечірні  небеса,
Коли  за  обрій  сонечко  сідає;
У  них  відбилася  Божественна  краса,
Там  дух  блаженства  й  спокою  витає.
Вечірній  присмерк  опустився  на  село,
Ліс  почорнів  на  тлі  нічного  неба.
Від  хмари  потяглось  крило…
Що  більшого  для  щастя  треба?
Щоліта  тут  моє  життя,
Мій  втаємничений  куточок  раю;
Моє  з  ПОЛІССЯМ  тут  злиття,
Любов  довічна  батьківського  краю.
Верба  над  заводдю  зажурено  стоїть,
Човен  дрімає  в  очереті.
На  довгій  пам’яті  століть
Сільська  краса,  мов  на  портреті.
Клубок  туману  накотивсь  з  ріки,
І  хвилями  розлігся  лугом.
Так  через  всі  життя  роки
Мої  чуття  наповнюються  сумом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566032
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Едельвейс137