Враз розступилось синє небо.
Летять додому журавлі.
Із плачем змішаний їх щебет.
Я бачу помах крил в імлі.
Стискає груди щира радість.
І сльози котяться з очей.
Це не душі моєї слабкість,
Не біль недоспаних ночей.
Це зовсім інші мої сльози:
У рідний край летять птахи.
І буть спокійним тут невзмозі:
Далекий край, важкі шляхи.
Для них звичайні перельоти.
Спішать додому, в рідний край.
Та вже позаду їх турботи:
Стрічає рідний небокрай.
Вітає гіллям сонний явір.
Хмарки услід птахам пливуть.
А в мене виникло в уяві:
Убиті в їх серцях живуть...
І так спішать вони додому,
Де їх чекають матері.
Забудьте геть про тяжку втому,
Покваптесь, милі журавлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566005
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Н-А-Д-І-Я