Вже весна. Вже піднести хотілося руки,
Попросити у Сонечка душу зігріти,
Та вчепилися в них ненависні окови розлуки –
І несила їх нести, і сили бракує лишити.
Вже весна. Свіжий вітер прилине здалека,
Розкуйовдить й без того думки кучеряві.
Десь над рідною хатою знов заклекоче лелека
І смарагдові шати одягнуть дуби величаві.
Вже весна. Скільки їх проминуло в розлуці!
І чи є – хто не збився ще їх рахувати?..
Але ж вірити хочу – шляхи ще колись повернуться,
І прилину я птахом вечірнім до рідної хати…
11.03.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565974
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Salvador