ненаситна свободо, дала тобі
рамки стислі
по обмежених лініях ходиш тепер
взірцем ідеально повинної
комусь належної жінки,
підмітаючи неба ділянки
долонями рук
манівцем заглядаєш в шпарини
віддалених вікон,
що шкребуть твої звички
подовжених пальців тремтінням
ревізорно вишукуєш те,
що не має кінця
де мовчать напівголосу
випнуті з натовпу люди
забуваю про них,
даючи собі слово
не бути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565969
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2015
автор: Іванна Шкромида