Я кохав тебе як у пустині
зморений блукач кохає тінь,
де він відпочине в самотині,
щоб вже сміло йти у далечінь.
До мене завжди була холодна –
не горів в тобі любові жар,
і погасла пристрасть благородна,
гасне так осінніх квітів чар.
Прощавай – зруйноване минуле
в забуття навіки я віддам
і тебе сховаю в серці нишком –
так без бога мій лишився храм.
Димчо Дебелянов
Не!
Аз любих те, както във пустиня
скитник морен люби хладний кът,
дето може тихо да почине
и да сбере сили зарад път.
Но към мен ти хладна бе – не блясна
в теб вълшебний жар на любовта
и без време мойта страст угасна,
както гаснат есенни цветя.
Веч прощавай – миналото срито
на забрава вечна ще предам
и дълбоко теб ще да заровя
в туй сърце – без бог останал храм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565927
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 11.03.2015
автор: Валерій Яковчук