Ти знов все вирішила за обох.
Як з лялькою, зі мною пестишся. Натомість
Потрібно все вирішувать удвох.
Навіщо вся ця бісова жертовність?
У кожного із нас своє минуле
І кажеш ти - майбутнього нема.
І саме це пригнічує, сутулить,
І волю і надію відійма.
Але ми є. І дещо проміж нами.
І це не має нас довести до біди.
І ми не діти. І таке цунамі
Нас збити з ніг не зможе назавжди.
Піднімемось, відчуєм сьогодення,
Обтрусимось, обсохнем - та й усе.
І кожен на алтар будення
Свою наступну жертву понесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565857
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Yurko Okhapkin