Судити істина буде!
Христос на хресті розіп’ятий,
Побитий немов шматок м’яса.
За нас усіх Він проклятий, –
На Ньому прокляття наші.
На Ньому всі наші рани,
Біль і гріхи й покарання,
Весь Він від крові – багряний,
Нам дарував оправдання.
Досить уже, християни,
Чистим Його малювати,
Нашим нечестям таємним
Ганьбити і ще й катувати!
Наші гріхи й нечистоти
Там, на Голготі, служили
Господу Слави й безжально
Бога на хрест почепили.
І не оправдуйся, друже,
Що живеш ти в іншу епоху,
Що в Божому храмі служиш,
Поставивши свічку Богу.
А серце твоє закрите,
В ньому немає Ісуса, –
Байками тісно сповите.
За тебе, мій брате, молюся.
Щоб ти, дивлячись, бачив;
Слушне почув своїм вухом;
Богу Святому відкрився;
Дав серце Святому Духу.
І більше не клич нікого
Ніколи на допомогу –
Одного Бога Живого
Ти клич з собою в дорогу.
Все інше – марне, облуда –
Людський надуманий звичай.
Судити істина буде!
Чуєш? Господь тебе кличе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565845
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Тріумф