Старий Кобзар сів стомленно спочити,
Незрячий погляд в пошуках вини.
Бандура тихо плаче, щастя вбито,
Стерня колюча і немає жита.
В країні знову спалюють сади.
Не бачуть очі, та душа все чує…
Торкнулась пам’ять стАрої струни.
Тебе кохана відгук снів малює,
Весни проміння теплоту дарує,
Надію в пісні, небо, все ж прийми.
Забрали в мене рідні мої ночі,
Кроваві звірі з подихом зими.
Село спалили, викололи очі,
Рубали тіло в вишитій сорочці,
Хотіли душу стАрої струни.
Ти - поводир, мій погляд у майбутнє.
Веди мене, мій синку, до мети.
А по дорозі хай почують люди -
Не зміг Ісус вознестись без Іуди.
На небі теж буває світ вини.
Мій Янгол впав сьогодні у стернину.
Вінком терновим вишита зоря.
Душа бандури у руках дитини,
Кобзар співає, де цвіте калина,
Де зрячий погляд волі до життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565836
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2015
автор: Валерій Хлонь