Це не смішно...це боляче, дуже...
Так нестримно бурхає гнів.
Накриває вулканом...вогненно.
Десь із сонцем цілуються ружі,
Не лише поцілунки, ні...
Твоє слово, як завше, натхненне...
Там в минулому часі, в двобої,
Вже минали роки, забув?
Наші миті...щонайщасливіші.
Ти вже йди...п"ять хвилин... постою,
Чи годину, або добу?..
А вже потім писатиму вірші...
Це не смішно... десь там грає скрипка,
Чуєш, "Шторм" полонив, живу?..
Ніби хоче вести за собою...
Тільки струни - благесенькі нитки,
Відчуваю, що їх порву,
Коли серце - на друзки...журбою...
09.03.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2015
автор: Лина Лу