"... [i]А панство буде колихать,
Храми, палати мурувать...
Та й більше, бачиться, нічого."[/i]
[i]Т. Шевченко[/i]
Про нас писав. Провидів сьогодення.
Бо що змінилося за півтора́ста літ?
Хіба що Україна відродила ймення,
підгримувавши під сучасність лик,
ледь залатавши ґрунтові дороги...
[i]Та й більше, бачиться, нічого.[/i]
Мов чиряки, нове прорвалось панство
в правителі – із банд, із тюрем, хамства.
Палаци – за накрадене – будує,
свавільно в беззаконності лютує,
а ми лиш уповаємо на Бога
бо більше і нема на кого.
І через прірву літ на часі знову
питання про безправну рідну мову,
злиденне виживання, вбогу долю...
Здається – [i]"час будить хиренну волю,
обуха миром всім сталить"[/i] міцного,
бо не лишилося нічого...
Червень, 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565331
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2015
автор: Світлана Моренець