Як багато фальшивих тут слів.
Як багато брехливих думок.
В моїм морі наївних снів
Осідає отруйний смог.
Як багато фальшивих людей..
Тут лиш маски, театр і ролі.
Ми у морі чужих ідей,
В океані власного болю.
Ми прямуємо прямо в прірву,
Ми себе продаєм задарма.
Ви не знаєте слова "вірність",
Вам нічого не значать слова.
Ти живеш, лиш якщо ти цинік.
Без отих "правильних" принципів.
Зараз щирість - це майже вирок
Тебе вважатимуть виродком.
Кохання - не має цінності.
Релігія - задля зарплати.
А факт чиєїсь невинності
Викликає лиш купу жартів.
Вірим політикам нАслово,
І вбиваєм свою ж планету.
Гадаєм: почнемо заново!
Та насправді давно вже мертві.
Ми скотились до самого дна.
Ми не маємо права жити.
І от що: нас буде не жаль,
Як настане кінець світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565189
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2015
автор: Tkach Nataliya