НЕСКІНЧЕННА ВЕСНА


У  пристрасті  лабетах  стогне  плоть,
Спливає  кров"ю,  рве  на  шмаття  сни.
Собі  вже  не  належиш  -  не  збороть
Оті  примари,  знову  -  без  вини.  
Сміється  доля,  плутає  клубки.
Невиплакані  сльози  -  солі  -  пуд.
Спокусою,  ворушаться  думки,
Запалюють  бажань  займистих    трут.
Повзе  помалу  імпульс...  голий  нерв
Тремтить,  іскрить,  спалити,  щоб  за  мить
У  полум"ї,  не  завтра,  ні,  тепер,
Коли  душа  струною  вже  бринить.  
Віддасть  усе...  Коли  захоче  взять,
То  й  візьме,  не  тримай,  не  борони.
Хмільні  цілунки  жалять  і  п"янять
В  полоні  нескінченної  весни...
05.03.2015.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2015
автор: Лина Лу