не знати б хвороб, лиш тобою хворіти...
і ліків не треба, й ефектів побічних —
твій вірус нехай живе у мені вічно,
росте й проростає, мов сонячні квіти.
якщо задихатись — твій запах вдихати,
що змішаний в горах й небесних озерах.
в пахучих весняних садах, парках й скверах
ростимуть дерева з твоїм ароматом...
якщо вмерти, то від твоєї нестачі —
нема ж більшої від цієї печалі.
нестерпно, коли ти все далі і далі:
думки стають сірі, а рухи ледачі.
не пити вина, лиш тобою п'яніти...
з похміллям в твоїх ніжно-теплих обіймах.
сміятись з невдач, ніби коміки в фільмах,
і міцно триматись разóм, як магніти.
07.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564990
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: Микита Баян