Клавіші втискаються сполохано вагою тіл рогатиків неспокійненьких.
Торішнє листячко вихриться і клика хмари хитрих вітерців раденьких.
Гостинець поміж бору та діброви заплетено, мов стрічечка байдикувата,
Проповза. Рученята та копитця, спелехатаний кожух і ніченька строката.
Трубачі до піднебесся куряву мелодії пускають: раз по раз місцями бас…
Берези і тополі вітами тріпочуть, до жбанку таємно увіллявся контрабас.
Засвічені краплиська пада й стука тоном повзання химерного паву́ка
об кору міцного завійно́го незграбно́го тіньово́го десь страшного бу́ка.
Водограйчиками злета й зависа, пускай, оркестре, нездійсненну утопі́ю,
А ноти приспустивши, як росянисту павутинь, водою бризни симетрі́ю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564818
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 07.03.2015
автор: Ярослав Ячменьов