Здійнялась його обпечена рука на мить темно-багряну в затхлому клубчастому повітрі,
І сморід їдкий всипав ніздрі сажею липкою, мов чорний колір лиш краплиною в палітрі.
Палала суміш, тупіт ніг у дряхлому студеному взутті, де пальці чорнотою обліпились…
“Гей, хлопці, БТР на краєвиді!”, “Мерщій убік!!!”, “Сюди коктейлі!!!”, ґноти запалились.
Летіли сповнені ідеєю пляшки, гарячий дощ зі скла горючого бензину. Бух-склаць-бух!
Пекуча кров струмками руку оповила, її краплинами у небо рушив хлопця сірий дух,
А хтось відчув сі доторки текучі такого патріота, від дірки у щоці спіткала бідного нудота.
І БТР уже десь там палало, невідомо де луна “Урааа!!!”, тіло звугл́ений тулуб обгорта…
Резина землицею змішалась, бруківка криком потопалась, зоря світанкова уже здійнялась,
Десятки тіл до сотні приєднались. “О Україно, де сини твої зостались!?” – Кров’ю запеклись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564817
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.03.2015
автор: Ярослав Ячменьов