Так довго мене ніч лукава гнітить!
Розбитий сиджу при вікні,
о, ранку, чекаю тебе я, не сплю –
спіши засіяти мені!
Прийди, кидай світло своє золоте
у груди крізь тьму перешкод,
немовби проціджене в темних листках
ти ллєш на потік тихих вод.
Прийди і відбийся у мене в очах,
о, дню із ясними крильми,
бо з кожним биттям нині ваші серця
підходять до вічної тьми!
Димчо Дебелянов
Тъй дълго лукавата нощ ме гнети!
Тъй дълго лукавата нощ ме гнети!
На своя прозорец, сломен,
о, утрина свежа, аз чакам, аз бдя -
побързай да блеснеш над мен!
Ела, ще се пръсне светликът ти злат
спокойно във мойте гърди,
тъй както прецежда по тъмний листак,
приемат го тихи води.
Ела и огледай се в погледа мой
о, ден, о, живителен зрак,
че с всеки свой удар сърцето ви днес
пристъпя към вечния мрак!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564791
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 06.03.2015
автор: Валерій Яковчук