Мені би просто бачити Тебе,
Вдивлятися в твої глибокі очі,
В них видно відображення небес, -
Твого кохання незбагненний почерк.
Мені би просто чути тихий сміх,
Який печаль руйнує, мов в'язниці,
Щоб голос твій ще довго не затих,
І сонце не закінчило світити.
Мені би просто доторкнутись вуст
Твоїх прекрасних. І про все забути.
Мені би просто знати, що вернусь
І більше не розлучать біди, люди.
Мені би просто мріяти змогти,
І не боятись страшного фінала...
Мені би трішки більше простоти,
Нам - знати те, чого тоді не знали.
Життя дарує кожен день як шанс,
Які даремно ми завжди втрачаєм...
І ось вже не окремо, а за "нас"
Ми келих щастя знову підіймаєм.
Весна осліпить тінню сподівань,
І моє серце - знову насторожі .
Прошу Тебе, на мить моєю стань
І ми обов'язково переможем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564766
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Carpe Diem