Ніч нанизує втому дня
У намисто із зір яскравих,
Ти від мене пішов в небуття,
І земля стала поміж нами.
Як колись був все день та й день,
Так тепер ніч взяли у друзі,
І веселих забула пісень,
І душа у тяжкому плузі.
Ніч нанизує втому дня,
Монотонно ликує небо...
Ти від долі тікав навмання,
Залишилась я тінню для тебе.
06.03.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2015
автор: леся квіт