Зневірам посміхнусь :) наперекір.
Талан туманить десь за небокраєм.
А під ногами: горить папір –
Рукописи палають.
Як швидко той, хто вірив у людей,
Злітає з посивілих аркушів.
Що ж серце виривається з грудей
Із-за якихось всього-на-всього віршів.
Це, все-таки, цікаві відчуття
Коли думки у полум’ї палають.
Хай взагалі - немає вороття,
А із вогню, тим паче, не вертають.
Нагряне пора грізна
З незнаного здаля,
Запалить Хтось рукопис
За іменем – Земля.
І вже тоді, насправді, буде пізно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564749
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Андрій Ключ