Я в царицю неба закохався.
Як зіронька посміхнулась
Вона щиро, весело мені,
Серце розтануло у вогні.
Чаром бентежним окутує
І спокій вічний викрадає,
її оченята беруть в полон.
Не має від них спасіння
Діє як приворотне зілля.
За спиною виростають крила
В руках безмежна сила.
Хочеться взлетіти ввись,
Розказати своє щасття,
Дорогоцінне відкриття.
Згадаю знову і знову образ
Тендітної , ніжної леді Оману.
Перлинна світового океану
Мріє про красу її бездоганну.
Рум'янець твого обличчя
Обпікає погляд зітхання,
Ніколи так не діяв бездумно,
Кохати можливо не розумно.
Так нащо те сумне життя,
Як не кохати до забуття!?
Я лиш хочу поруч бути з тобою
Вічно п'яніти твоєю красою,
Непізнанними скарбами душі,
Пірнати в золоті оченнята ті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2015
автор: Сiрий Лис