Небесна сотня зростає в тисячу.
Ще будуть довго шукать тіла.
Моя країно! Край прірви висячи,
Ти знов терновий вінок вдягла.
Тебе полито брехнею чорною.
В твоїх оселях – війна й розбрат.
А над тобою неситим вороном
Кружляє хижо вчорашній «брат».
Тебе малюють брудними фарбами
І ділять радісно, немов пиріг.
Тримайся, рідна! Не ми – загарбники.
Струси цю наволоч, мов пил із ніг!
Тебе шматують жорстоко й жадібно.
Катують люто твоїх дітей.
Кордони – збито, багатства – вкрадено…
Та сонце Правди іще зійде!
квітень 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564607
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2015
автор: Olga Kalina