Ми мудрі, як вічність, як віл працьовиті,
Ми маємо совість , вона ще жива…
Чому ж тоді Боже твій промінь дотично,
Лиш зрідка душею Вкраїну пройма?
пр.
Тому мабуть щастя у долі немаєм,
Що наші борги ворогам ще прощаєм.
Паскудних чужинців, як діток плекаєм,
Плюють нам у писок, а ми їх прощаєм....
Ми добрі, як дощик ранковий весною,
Ми літня з полудня блаженна гроза.
Як роси осінні, що впали з досвітку,
Навскрізня корзина тепла і добра.
*
Ми чисті, як небо без хмарок улітку,
Співучі, як жайвір високий в жнива.
Ми вільні, як вітер нестримний у полі,
Прозорі, як в мами моєї сльоза.
*
Ми дітки щасливі в домашньому колі,
І сильні, як в горах, як в морі скала.
Дівчата у світі нас славлять красою,
О, Боже, які часом творим дива...
*
Привітні, як в лузі червона калина,
І щедрі для друзів, як Божа бджола.
Вкраїно – Матусю коштовна перлино,
Чому ж у нас доля лихая така…?
*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564551
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Дід Миколай