Розчарування приходить з часом.
Так раптово навалює втома,
Ти живим помираєш і гаснеш,
Бо не можеш сказати нікому.
Ти продовжуєш жити так само,
Зранку встанеш, підеш на роботу,
Сам себе закопавши у яму...
Бо навіщо тобі зайвий клопіт?
Ти вже років зо два не сміявся,
В твоїм домі, маленькій квартирі,
Сірі стіни – як твоя сім’я вся...
Ти поліг добровільно в могилі.
Все кружляє від ранку до ранку,
І повторюєш: «Буде, що буде»…
Не виходиш ніколи за рамки,
А то раптом, подумають люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564477
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Марек Добро