@продали...
вже рік на голові тернистий вінок
сльози, на щоці, з кров'ю вперемішку,
а колись він був не з тирня, а з квіток,
і сум на обличчі змінив щиру усмі́шку...
їй життєво необхідний волі ковток,
бо вона не житиме у кайданах, згине...
їй потрібен у вілний світ квиток,
бо у неволі вона швидко до Бога полине,
вона юна, її плечі не витримують тиску,
її очі тускніють, а душа так ясно палає,
хоч і бракує в очах її того щирого блиску,
та пісня в серці ні на мить не стихає...
вона вірить, що сини й дочки врятують,
вона любов їм свою дарувала і вчила,
вони крик про допомогу її тихий чують,
вони просто не знають яка у них сила...
вони стараються з усіх сил, дістають шаблі́,
та давно вже Іуди продали нашу єдину,
продали Батьківщину за прокляті рублі,
продали... нашу Україну...
© s.dubanych #protake #нашаУкраїна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564215
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: dubanych