НЕ СВЯТО це, коли земля у крові,
Та стогін болю чути звідусіль…
Не свято й навіть не весна на дворі
Допоки плачуть наші матері!
Не для живих чомусь розквітли квіти,
Що вкрили мовчки вже могилу не одну,
Як мертві душі, що обпалені війною
Вже не навіюють живу свою красу…
А квіти нам не варто дарувати,
Коли наш цвіт, що у госпіталях
Не має змоги відродитись жити
Та йти додому не на костилях…
Вклонімось низько нашій Україні
За те що сили має неземні
Молитися за всіх і завжди
Чи то в воєнні, а чи в мирні дні.
За те що цвітом вишиванок
Вквітчається весною за для нас,
Щоб біль здолати, сльози й кривду,
У цей важкий для всіх нас час.
Дівчата, будьмо гідні того,
Щоб Україну воскресить
Не варто святкувати весну,
Коли земля вогнем горить...
Коли кроваве «перемир’я»
Святкує свій «чортячий бал»
Про Піст Великий пригадаймо
Та Бога вірмо лиш словам.
Весну покличемо й кохання
Лише коли у правді заживем
Інстинктам звикнем не служити,
А серце святості огорнемо вінцем.
Я всім бажаю миру й щастя
Та не в один а кожен рік і день,
Щоб Україна наша оживала
В танку веснянок та нових пісень.
А дітвори щоб сміх грайливий
Сяйнув просторів та небес
Я вірю, що Воскресне Україна
Так як Христос колись Воскрес!
4березня 2015 Іванна Осос
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564214
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Lilafea