Посмішка розчинилась у каві.
Сум очей полетів до неба.
Так примхлива буває доля.
Зачарована, та не треба...
Зажурилась у місті тополя.
Стан тонкий її як самота.
Вже цвірінькають птахи пісні.
Промінь сонця малює весну.
Очі – хмари, бруньки – прикраси.
Вітер – шалик втирає сльозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564207
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: *Svetlaya*