Ніч не закінчилась. Туман по – між дерев,
Ще на траві, мов килим, глушить звуки.
І прохолода нас обох бере
В свої обійми, як в байдужі руки.
Не відбулось… мабуть, на це - не час…
І милих слів для серця не знайшлося…
Помовчимо. Ця зустріч – не для нас.
Даремно сподіватись довелося.
Підемо ми, коли спаде пітьма
У новий день, де травень ніжно мріє…
Окрема буде в кожного весна,
Окрема буде в кожного надія.
А оті мрії, що в ночах цвіли,
Палким коханням, дивними словами
Повернуться в життя моє колись,
Хоч це буде вже зовсім не між нами.
Помовчимо. Послухаймо, ще вдвох,
Як ніч квітнева, - сном сповита, дише…
Та юний місяць, до сестер – зірок,
Ясним промінням про кохання пише.
03.03.2015 16:57
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2015
автор: dovgiy