Нестерпний біль пече у грудях,
свинцем пронизане життя...
Свята душа, святе полуддя,
його забрали небеса.
Як квітка в'яне на могилі,
так спомин людський відійде.
Лиш материнське серце в силі
Закарбувати усмішку дитини
і не забути все що є!
Пройдуть роки, минуть століття
і не згадають вже того,
Хто так відважно, щиро й любо
поклав життя до ніг твого...
Твого синочка, батька, брата,
твого щасливого життя.
Тож не забудь згадать Солдата,
що Ангелом зійшов у небуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564123
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Світлана Логин